Про цю землю не потрібно розказувати довго – Карпати ! Недарма кажуть, що гори заворожують: хто побував тут хоч раз, неодмінно постарається повернутись знову.

Гори Карпати – це край казкової краси гірських пейзажів, щедро вмитий кришталевою водою цілющих джерел. Це різнобарвні відблиски стрімких гірських рік, не раз оспівані в легендах та піснях. Це край, зігрітий любов’ю його жителів, в будь-яку пору відкритий для всіх оточуючих долучитися до дива …

Гори Карпати – велика гірська система в Центрально Східній Європі. Розташована вона на території 8 держав – Чехії, Польщі, Словаччини, України, Угорщини, Сербії, Австрії та Румунії – і простяглась більш ніж на півтори тисячі кілометрів. У ній виділяють 3 основні складові – Західні, Південні та Східні Карпати (частина яких Українські Карпати). На території України знаходяться лише трохи більше 10 % від усієї території Карпат, найвища гора нашої держави – Говерла (2061 м). За однією з версій , назва «Карпати» походить від слова karpë, що з албанської перекладається як «камінь». Згідно з іншою, виникнення найменування цієї гірської системи пов’язують із проживання тут за часів Римської імперії фракійського племені – карпів.

Курорт Моршин знаходиться в районі туризму та курортів – Східних Бескидах. Східні Бескиди розташовані на території Львівської області . це система паралельних хребців, які розчленовані широкими долинами рік (Дністер, Стрий та Опір) і улоговинами.
Карпати відомі своїми мінеральними джерелами. Крім звичайної мінеральної води, є і термальні мінеральні джерела з температурою води 20-80ºС з глибини до 800 м.

Здавна у межах Прикарпаття та Карпат видобували нафту, яку раніше називали «ропа». Використовували її лише для змащування возів. Згодом з ропи почали вилучати гас, який застосовували для освітлення. Інтенсивний видобуток нафти розпочався в середині ХІХ століття, коли було відкрито способи одержання і використання її легких фракцій.

Багате Прикарпаття на озокерит. Його ще називають «гірський віск», «земна живиця», «земне сало». Утворився він з нафти внаслідок кристалізації її важких фракцій. У кінці ХVІІІ – на початку ХІХ століть озокерит використовувався місцевим населенням для освітлення приміщень. Попит на нього зростав, внаслідок чого збільшувався і видобуток. Виникла велика кількість дрібних підприємств. Центром видобутку став район міста Борислав і сіл Дзвиняч та Старуня.

З часом «озокеритна гарячка» у зв’язку з налагодженням виробництва парафіну поступово затухає. Лише в кінці минулого століття, коли приступили до прокладання трансатлантичних кабельних телефонно-телеграфних ліній, попит на озокерит підвищився.
Тепер озокерит широко застосовується в різних галузях народного господарства. У Бориславі працює озокеритний завод. В лікувальних цілях озокерит використовують і в санаторії «Пролісок».

Вже при першому знайомстві з Карпатами можна захопитись смарагдовим кольором їх лісів , вогнисто-яскравими килимами полонини.

Справді, самобутній зелений дивосвіт цих гір. Коли під ажурними кронами рівнинних дібров весняні сонячні промені пробуджують до життя сині шафрани й кремово – білі підсніжники, букові ліси на гірських схилах ще окуті зимовим сном, а високогір’я манить у свої холодні обійми любителів лижного спорту: полонинські луки вкриває суцільний сніговий килим. Десь на теплих схилах вулканічних Карпат золотисті фазани смакують в кінці зими кислуваті плоди троянди, а в нетрях Чорногорії цар карпатських звірів – бурий ведмідь ще дрімає у своїй зимовій оселі. Ще вище, у заростях гірської тундри, якщо пощастить, ви зможете почути глухарину пісню.

Прогулянку пралісом варто здійснити у будь-яку пору року. Чи то на землі у трав’яному покриві, чи то в кронах дерев – усюди вирує життя і вражають найрізноманітніші кольору, голоси і аромати. Ранньою весною ліс сповнений різноманіттю пташиних голосів і запахом набухаючи бруньок. У березні і квітні цвіте верба , ліщина і вільха. Де-не-де ще лежить сніг і на його тлі виділяють пахучі рожеві квіти вовчого лика. На проталинах починають цвісти підсніжники, медунка темна і згубниця залозиста.

Лісистість Карпатських гір становить третину від загальної площі лісів в Україні. Загалом, гірський рослинний світ дуже багатий. Важливу частину цього різноманіття займають рідкісні рослини та ті, що привезені сюди з інших країн, або ж навпаки – зустрічаються лише на території українських Карпат. До цієї групи з-поміж інших належать аконіт низький , первоцвіт полонинський , смородина карпатська, дзвоники карпатські , ломикамінь карпатський, тис ягідний.

У червні на луках субальпійської зони цвіте занесений до Червоної книги рододендрон східнокарпатський, який росте невеликими групами. У народі його називають “червона рута”. Цю рослину можна знайти в місця високогір’я (Чорногори, Свидовця і Мармароських гір). Дивлячись на пишноту цвіту, важко зрозуміти, як така чарівна і ніжна квітка може існувати в жорстоких гірських умовах. Недарма про цю квітку є багато легенд і пісень. Одна з них є дуже популярна в Україні пісня про кохання – “Червона рута”. В народній медицині гілочки із молодим листям застосовуються для лікування ниркових захворювань.

На недоступних скелях над ущелинами Карпатського високогр’я росте квітка. Це едельвейс, який місцеві жителі ще називають “шовкова косиця”. Є багато легенд про цю квітку, одна із них говорить, що цю квітку висівали карпатські чарівниці та обіцяли молодим парубкам, які подарують едельвейс коханій, назавжди знайти місце у її серці. Не відчуваючи небезпеки парубки вирушали на пошуки шовкової квітки. Але лише не багатьом вдалося її зірвати – більшість зривалися із скель та гинули на втіху чарівницям. Нареченим нещасливцям не залишалось нічого іншого, як оплакувати своїх коханих. Їхні сльози щорічно з’являються на квітках едельвейсу маленькими крапельками нектару.

Гордістю гір є полонини, часто згадувані в піснях, переказах та легендах. Літом тут можна зустріти отари овець, які пасуть пастухи – чабани.

Карпати з повним правом вважаються своєрідним природним звіринцем. Сімдесят чотири види, тобто три чверті усіх ссавців України, є аборигенами гір. Типовим представником дубових і букових лісів є дикий кабан, для якого жолуді й горішки бука — ласий делікатес. На закарпатській стороні живуть представники ратичних, а саме є олень благородний , козуля і свиня дика, а серед хижаків - куниця і ласка. Постійним, але рідкісним мешканцем цих лісів є і кіт лісовий. Він подібний до домашніх котів, але відрізняється більшою вагою, меншими вухами і коротшим хвостом. Постійними відвідувачами є тут теж і рись і ведмідь . А наприклад вздовж кам’янистого русла річки Угольки в долину час від часу заходить ондатра) - виходець із Північної Америки. Із представників Червоної книги, тут можна зустріти борсука, кутора мала і бурозубка альпійська . Серед кажанів 8 видів вважаються дуже рідкісними.

У теплих районах Закарпаття та Буковини успішно розводять фазанів — цих, справді, перспективних промислових птахів, чисельність яких становить вже близько п'яти тисяч. У великій шані вони не тільки у лісівників, а й хліборобів. Адже це єдиний птах, який знищує колорадського жука.

У Європі залишилось лише кілька таких екосистем, і більшість з них знаходяться в горах. Карпати - один із останніх європейських регіонів, де збереглася життєздатна популяція вовка, що налічує майже 400 особин. Наприклад на території Карпатського біосферного заповідника постійно живуть 5-7 вовків, а короткочасно можуть перебувати до тридцяти особин.

Дуже багато в Карпатах річок, усього близько 28 тисяч. Течія їх стрімка та бурхлива. Річки переважно неглибокі, нерідко з порогами. Часто відвідуваними туристами є водоспади, особливо найвідоміші – гук, Пробій, Шипіт, Кам’янка. Часто в Карпатах зустрічаються сліди давнього зледеніння – льодовикові цирки та кари. Саме на їх основі утворились мальовничі озера: Бребенескул, Марічейка, Несамовите. Найбільшим озером в українській частині цієї гірської системи є озеро Синевир.

В Санаторій «Пролісок» круглорічно організовуються екскурсії у ці та інші місця Карпат . Гори Карпати – це унікальна місцевість, яку варто відвідати в будь-яку пору року. Зимою Карпати ваблять лижників одна лиш згадка про яку гріє душу приємними спогадами чи бажанням відвідати гори. Гуцульська пісня, голос трембіти, запальний танок чи цікавий фестиваль у поєднанні з неповторними пейзажами навік закохають у себе кожного, хто хоч раз тут побував.

Яндекс.Метрика